09.08.2017

Батько і мати як виховники

Даруючи подружжю привілей і велику відповідальність батьківства, Бог дає їм ласку належно нести свою місію. Більше того, у завданні виховання своїх дітей батьки повинні пам’ятати про “дві фундаментальні істини: перша, що людина покликана жити в правді і любові; а друга, що кожен самоутверджується через щирий дар себе”.

Чоловік і жінка, ставши “одним тілом” через подружні узи, розділяють обов’язок виховання своїх дітей через добровільну співпрацю, що живиться сильним взаємним діалогом, який має „своє нове та специфічне джерело в Таїнстві подружжя, яке освячує їх для істинно християнського виховання дітей, тобто закликає їх до участі у владі й любові самого Бога Отця і Христа Пастиря, а також у материнській любові Церкви, збагачує їх дарами мудрості, ради, мужності та всіма іншими дарами Святого Духа, щоб допомагали дітям у їх людському та християнському зростанні”.

У контексті виховання в цнотливості “батьківство-материнство“ також включає одного з батьків, який залишився сам, та прийомних батьків. Завдання батька-одинака чи матері-одиначки, звісно, нелегке, оскільки відсутня підтримка другої половини, і немає прикладу і ролі протилежної статі. Але Бог підтримує одиноких батьків особливою любов’ю і закликає їх прийняти це завдання з такою самою щедрістю і чутливістю, з якою вони турбуються про своїх дітей в інших ділянках сімейного життя.

Інколи місце батьків змушені займати інші особи, які перебирають на себе роль постійних батьків, скажімо, у випадку з сиротами чи покинутими дітьми. Вони також мають обов’язок дати загальне виховання цим дітям та молодим людям, а також виховання в цнотливості, і вони отримають ласку свого життєвого стану робити це згідно з тими самими принципами, що провадять християнських батьків.

Батьки ніколи не повинні почуватися самотніми в цьому завданні. Церква підтримує і заохочує їх, оскільки впевнена, що вони можуть виконувати цю функцію краще, ніж будь-хто інший. Вона також заохочує тих чоловіків і жінок, які, часто ідучи на великі жертви, дають дітям-сиротам батьківську любов та сімейне життя. В будь-якому випадку, всі вони повинні підходити до цього обов’язку в дусі молитви, будучи відкритими і покірними моральним правдам віри і розсудливості, яка об’єднує вчення Церкви, та завжди трактувати дітей і молодих людей як осіб, дітей Божих і спадкоємців Царства Божого.

Джерело: Папська рада у справах сім’ї, Правда про людську статевість та її суть. Дороговкази для виховання в сім’ї.