16.11.2016

Де відкидається Бог, розчиняється також гідність людини

Фрагмент звернення Його Святості Папи Венедикта XVI до Римської Курії

Зала святого Климентія
П’ятниця, 21 грудня 2012 року

 

[…] Якщо досі причиною кризи сім’ї ми вважали невірне розуміння сутності людської свободи, то тепер стає ясно, що на карту поставлене розуміння самого буття, тобто того, що насправді означає бути людиною. […] Слова [сказані Сімоною де Бовуар: «Жінкою не народжуються, нею стають» («On ne naît pas femme, on le devient»)] дали основу тому, що сьогодні представляється ​​як нова філософія статевості під найменуванням «ґендер». Стать, згідно з даною філософією, більше не є вродженою даністю природи, яку людина повинна прийняти і особисто наповнити значенням, а натомість є соціальною роллю, яку особа сама визначає для себе, в той час як до сих пір цю роль визначало суспільство. Глибока помилковість цієї теорії і антропологічної революції, що лежить в її основі, очевидна. Людина заперечує, що має природу, наперед визначену її тілесністю, яка її характеризує. Людина опротестовує свою природу і вирішує, що вона не була їй дана як визначений факт, але, що людська особа сама є тією, хто творить свою природу. Згідно з біблійною історією сотворення, до суті людського буття належить бути сотвореним Богом чоловіком і жінкою. Дана двоїстість є сутнісною для людини, відповідно до Божого дару. Саме ця двоїстість нині відкидається як вихідний пункт. Не вважається більше дійсним те, що читаємо в історії сотворення: «Чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут 1, 27). Ні, зараз вважається дійсним твердження, що це не був Бог, Який сотворив їх чоловіком і жінкою, але, як говорилося до сих пір, таким творителем було суспільство, а тепер ми стверджуємо, що самі вирішуємо це. Чоловіка і жінки, як реальності сотворення, як природи людської особи більше не існує. Людина заперечує свою природу. Тепер вона є лише дух і воля. Маніпуляції природою, які ми сьогодні засуджуємо щодо навколишнього середовища, стають тут глибинним вибором людини проти себе самої. Існує в даний час лише людина в абстракції, яка потім автономно вибирає для себе щось як власну природу. Відкидається бачення чоловіка і жінки, сотворених як два види людського буття, які доповнюють один одного. Якщо, проте, немає ніякої подвійності чоловічої і жіночої статі, як даності сотворення, то не існує також сім’ї, як визначеної сотворенням реальності. Але тоді і потомство втратило місце, яке досі йому належало і особливу гідність, що йому властива. […] Воно, будучи юридичним суб’єктом у собі, з необхідністю стає тепер об’єктом, на який мається право, і який, як об’єкт права, може бути придбаний. Там, де свобода робити стає свободою зробити із себе, обов’язково приходиться до заперечення Творця як такого, а разом з тим, в кінцевому рахунку, також людина як творіння Боже, як образ Божий, не приймається у суті свого буття. У боротьбі за сім’ю на кону стоїть сама людина. І стає ясно, що там, де відкидається Бог, розчиняється також гідність людини. Хто боронить Бога, той боронить людину […].

Переклад з італійської мови

Марії Яреми