21.03.2017

Діти з синдромом Дауна: міфи та правда

shutterstock_175010618

Міф 1. Ці діти невиліковно хворі, бо у них хвороба Дауна.

Насправді, ці діти взагалі не хворі. Тобто так, звичайно, у деяких з них бувають певні захворювання (вада серця, наприклад), але говорити про «невиліковну хворобу Дауна» абсолютно некоректно. Перш за все тому, що це не хвороба, а генетичний стан, який визначається наявністю в клітинах додаткової хромосоми. Зайва, 47-а хромосома, зумовлює появу ряду фізіологічних особливостей, внаслідок яких дитина повільніше розвивається і пізніше своїх ровесників проходить загальні для всіх дітей етапи розвитку. Люди з синдромом Дауна не є хворими: вони не «страждають» від синдрому Дауна, не «уражені» цим синдромом і не «є його жертвами»

Міф 2. Діти з синдромом Дауна не здатні до навчання.

Причина виникнення цього міфу — дослідження, які проводилися в спеціалізованих установах. Але ж там будь-яка дитина не зможе ефективно розвиватися, тому що позбавлена батьківської любові — основного стимулу для малюка. У той же час, живучи в сім’ї, «безперспективний» малюк в рік сам сідає, в два — ходить, до двох з половиною — їсть ложкою і вимовляє перші слова, в чотири — показує свій характер. Дитина з синдромом Дауна вчиться допомагати по дому, може піти в дитячий садок, а потім і в школу, говорити іноземною мовою, освоїти комп’ютер і займатися спортом.

Міф 3. Дитина з синдромом Дауна — плід асоціальної поведінки батьків.

За статистикою, одна дитина з 700 немовлят з’являється на світ з синдромом Дауна. Це співвідношення однакове в різних країнах, кліматичних зонах, соціальних прошарках. Воно не залежить від способу життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри або національності. Хлопчики і дівчатка з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою. Батьки при цьому мають нормальний набір хромосом.

Міф 4. Люди з синдромом Дауна становлять небезпеку для суспільства.

Кажуть, що людям з синдромом Дауна властиві статева агресія, неадекватна поведінка, часта зміна настроїв — від благодушності до люті, але це глибока помилка. Навпаки, люди з синдромом Дауна здатні показати приклад щирої любові, оскільки вони милі і доброзичливі. Але у кожного — свій характер і настрій, як і у звичайних людей. Ми не знаємо злочинів, скоєних людьми з синдромом Дауна.

Міф 5. Зі мною цього не станеться.

Дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій сім’ї, це генетична випадковість.

Міф 6. Дітям з синдромом Дауна краще перебувати в спеціалізованому закладі під наглядом фахівців.

Існує спеціальний термін, що описує те, що відбувається з дитиною в спеціальних установах — синдром госпіталізму. Це порушення психічного і особистісного розвитку, викликане відділенням немовляти від матері і перебуванням в спеціальній установі. Госпиталізм накладає негативний відбиток на всі сфери особистості дитини, гальмуючи інтелектуальний, емоційний і фізичний розвиток. І це ніяк не пов’язано з наявністю або відсутністю синдрому Дауна.

Джерело: http://paginec.rv.ua/3687/