31.08.2017

Правда, мораль та толерантність

У світі існує безліч етичних систем і прихильники тієї чи іншої нерідко твердять, що різні моральні світогляди можуть та повинні між собою співіснувати, адже кожен має свою правду. Зовсім не претендую заперечувати потребу суспільної толерантності чи тим більше права на власне думання, однак вартує зрозуміти, чи справді усе, що називаємо правдою, мораллю та толерантністю, є правдою, мораллю та толерантністю.

Найперше про правду. Ще Арістотель говорив, що не може щось бути і не бути водночас. Або щось є, або його нема в одному і тому ж місці в один і той же ж час. Так і з правдою. Не може бути правдою те, що аборт – зло, і правдою те, що аборт – добро. Щось одне з того є правдою, а інше з необхідністю повинне бути неправдою, згідно з Арістотелівською логікою. Аргумент, що для одної особи в одній ситуації аборт – це зло, а для іншої особи в іншій ситуації – добро, означає хіба, що добра і зла не існує, а існує лиш ситуація, обставина, людське сприйняття та емоція. Адже якщо існує добро, то воно не може бути добром і злом водночас. І якщо існує зло, то воно не може бути злом і добром водночас. Насправді маємо багато речей, в яких не існує виміру морального добра і зла. Наприклад, колір чи смак не є категоріями добра і зла. Чорний колір не є кращим за червоний, а кава не є смачнішою за чай.  Тому тут умовно можемо сказати, що для одної особи в одній ситуації чорний колір є «добрим», а для іншої в іншій ситуації – «недобрим», але можемо сказати це лише на підставі неіснування добра і зла в категоріях кольорів та смаків. Але чи можемо сказати, що не існує поняття «добро» і «зло» в біо-медичних категоріях, таких як аборт, евтаназія, зачаття в пробірці, статеве життя та ін.? Якщо ми наважуємось так сказати, то це означає, що ми виносимо себе взагалі поза будь-який дискурс про етичні цінності, а тому не потрібно вдавати із себе прихильника якоїсь етичної системи. Ми просто поза мораллю, а живемо прагматичним нігілістичним життям без того, щоб утруднювати себе роздумами про добро і зло.

Правд не існує багато. Правда є одна. Усе інше є неправдою. Так, ми по-різному можемо сприймати правду: хтось сприймає її як правду, а хтось відкидає як неправду, але суть правди від цього не змінюється. Вона залишається єдиною. Правда про добро і зло є одна. Якщо кожен має свою правду, то правда кожного є неправдою або ж лише один має рацію. Це твердження заставляє нас шукати правду, а не вдовольнятися тим, що кожен маємо свою. Мати свою думку не є ідентичним до того, що мати рацію.

Думки інших потрібно толерувати. Навіть якщо вони не відповідають поняттю об’єктивної правди. Але що означає «толерувати»? У сучасному світі нам намагаються нав’язати ідею, що толерувати означає йти на компроміс. Але ж це зовсім не відповідає смислу слова. «Толерувати» означає бути терпимим. А бути терпимим означає залишатись при своїй позиції, але терпимо ставитись до позицій інших, а не пристосовувати свою позицію до оцих позицій інших. Терпимість – це не пристосування і не приймання як правдивої позиції іншого, а лише терпеливе ставлення до того, що інша людина вважає по-іншому.

Серед безлічі етичних систем потрібно шукати правду і її триматися. Правда не припускає співіснування добра і зла та не підмінює ці поняття. Правда вчить терпеливо ставитись до інших, але не робить своїми неправдиві позиції чи не йде на компроміс із ними.

Автор: Марія Ярема, д-р. біоетики