23.06.2017

Про свободу

Розглядаючи природу моральних цінностей, ми переконалися, що між моральністю та відповідальністю існує глибокий і суттєвий зв’язок. Якщо володіння якоюсь інтелектуальною антицінністю (наприклад обділеність інтелектом) не обов’язково тягне за собою відповідальність за це, то за моральні атицінності, наприклад за нечесність чи нечистоту, людина завжди несе відповідальність.

Говорити про відповідальність означає мати на увазі також  і свободу. Адже людина відповідальна тільки за те, що може вільно обирати чи заперечувати, що так чи інакше перебуває в межах її влади.

Нерозривність і взаємозумовленість відповідальності та свободи є настільки ж очевидними, як відповідальності та моралі. Саме тому співвідношення відповідальності та моральності, як і свободи та відповідальності, є класичним прикладом так званих суттєво необхідних фактів, типових veritates aeternae у тому значенні, в якому цей термін вживає у своїх працях св. Августин.

Отже, можна сказати, що моральність невіддільна від свободи і що людська свобода є необхідною передумовою того, щоб людина могла бути морально доброю чи злою. Твердження, що моральні цінності передбачають особу, вже фактично наводить на думку, що вони закладають і свободу, оскільки свобода є суттєвою рисою особи. Адже невільна особа є протиріччям.

Звісно, de facto особа може бути позбавленою свободи (наприклад, немовля чи недоумок), однак ні тимчасова неспроможність актуалізувати свою свободу, ні принципова неспроможність її актуалізації внаслідок невиліковної хвороби не спростовують того факту, що потенційно свобода належить до суті особи. Так, розглядаючи дитину як особу, ми тим самим залучаємо до цього розгляду й її свободу, оскільки сподіваємося на її об’явлення, щойно дитина почне використовувати свій розум.

Свобода, без перебільшення, є одним з найбільших людських привілеїв. Це одна з тих істотних рис людини, що складають її гідність образу Божого.

Джерело: Дітріх Фон Гільдебранд, Етика