18.07.2017

Про захист людського життя

Науково-технічний прогрес, який сучасна людина постійно розвиває завдяки своєму пануванню над природою, вселяє не тільки надію на витворення нового і кращого людства, але й щораз глибше занепокоєння майбутнім.

Дехто питає, чи варто жити, чи, може, краще було б взагалі не народитися; сумнівається, чи варто приводити в життя інших, якщо вони, можливо, проклинатимуть своє існування в жорстокому світі, страхіть якого навіть не можна передбачити. Інші вважають, що тільки їм належать усі вигоди, які випливають із технологій, позбавляючи цього решту людей, яким нав’язують контрацептивні засоби або й іще гірші методи. Ще інші, поневолені споживацькою ментальністю й цілковито поглинуті турботами про постійне примноження матеріальних благ, урешті доходять до того, що вже не розуміють духовного багатства нового людського життя й відкидають його. Остаточна підстава такої ментальності – це брак Бога в людських серцях, Бога, любов якого сильніша від усіх можливих загроз світу, і тільки вона може їх перемогти.

Як випливає з багатьох актуальних проблем, у цей спосіб народжується ментальність, що противиться життю (anti-life mentality), наприклад, достатньо згадати про якийсь панічний страх, що бере початок з демографічних досліджень екологів і футорологів, які часто перебільшують небезпеку демографічного приросту для якості життя.

Однак Церква твердо вірить, що людське життя, навіть коли воно слабке й стражденне, завжди є величним даром Божої доброти. Усупереч песимізмові та егоїзмові, які затемнюють світ, Церква стає на захист життя: у кожному людському житті вміє відкрити велич того «Так», того «Амінь», яким є сам Христос. Тóму «ні», яке заливає і пригноблює світ, протистоїть живе «Так», захищаючи таким чином людину і світ від тих, хто зазіхає на життя й несе смерть.

Церква покликана зі щораз живішим і міцнішим переконанням наново показати всім свою волю всіма засобами сприяти людському життю та захищати його від будь-яких зазіхань, незалежно від стану і стадії розвитку, у яких воно перебуває.

Тому Церква засуджує як важку провину проти людської гідності та справедливості всі ті починання урядів чи інших органів влади, які мають на меті обмежити в будь-який спосіб свободу супругів у прийнятті рішення щодо потомства. Відповідно, усякий тиск, що його чинить така влада з метою нав’язування контрацепції або, ще гірше, стерилізації та спричинених абортів, повинен бути безумовно засуджений та рішуче відкинутий. Так само треба затаврувати як велику несправедливість той факт, що в міжнародних стосунках економічну допомогу, яку надають для розвитку народів, ставлять у залежність від програм контрацепції, стерилізації чи абортів.

Джерело: Папа Іван Павло ІІ, Familiaris Consortio.