26.07.2016

«Терапевтичне» клонування: відповідальності не уникнути

З моменту публікації експериментів Ian Wilmut та його співпрацівників у 1997, які спричинили народження першого клонованого ссавця через перенесення ядра соматичної клітини дорослої тварини у овоцит позбавлений ядра, клонування продовжує залишатися об’єктом біологічних досліджень, жвавих філософських, етичних та юридичних роздумів, публічних дебатів.

Загалом людське клонування презентує можливість зміцнити позиції запліднення in vitro (зокрема через донацію яйцеклітин), відкриваючи нові репродуктивні шляхи, залучаючи також можливість терапевтичної  перспективи. 

На думку медика Maria Luisa Di Pietro зроблено невластиве розрізнення між терапевтичним клонуванням та репродуктивним клонуванням. Якщо клонування було б репродуктивним у точному значенні цього слова, ембріон повинен би бути перенесений в лоно: таким чином людина, яка в такий спосіб є покликана до життя, приречена переживати насильне відчуження, тому що від неї відібрано право бути цінованою і прийнятою, такою, якою вона є сама по собі, і надана єдність, яка є поза її ідентичністю. Інша техніка клонування названа терапевтичним клонуванням, де прийменник  терапевтичний начебто дозволяє трактувати її, як щось добре і прийнятне. Однак, неможливо говорити про «погане клонування – репродуктивне» і «добре клонування – терапевтичне», – джерело стовбурових клітин[1], через ембріони, розвиток яких було припинено. Ця логіка передбачає, що людське життя є річчю, використане як річ.

Зрештою, кожне клонування є само по собі репродуктивним, навіть якщо йдеться про надію змогти лікувати певну хворобу: завжди приводиться в буття нова реальність, якою є людський ембріон. Тому, було б більш відповідно говорити про репродуктивне клонування з метою народження дитини, і про репродуктивне клонування з терапевтичною ціллю. Акцент на терапевтичну ціль клонування ставить під сумнів етап, який охоплює процес між формуванням клону та взяттям стовбурових ембріональних клітин: cтворення людського ембріона з ціллю бути знищеним.

Очевидно, що у терапевтичному клонуванні порушено принцип поваги до людського життя, оскільки ембріон зазнає знищення після вилучення клітин для дослідження; з іншої сторони – порушено принцип поваги до людської гідності, оскільки клонований ембріон використаний виключно, як засіб для досягнення цілей інших.

  Христина Камінська

Докторант Accademia Alfonsiana, Рим

[1]Живі багатоклітинні організми впродовж їхнього життя більш чи менш повністю відновлюють клітинний склад, це зумовлюють особливі клітини, названі стовбуровими клітинами. Основними їхніми характеристиками є здатність до самовідновлення, (тобто залишатися недиференційованими впродовж тривалого часу), та можливість диференціюватися у різні клітинні типи, продукуючи диференційовані клітини. Існують різні типи стовбурових клітин в залежності від джерел походження з людського організму: фетальні, з дорослого організму, індуковані плюрипотентністовбурові ембріональні клітини.