31.01.2020

Трансплантація статевих чоловічих органів: широке застосування та етичні виклики

Доволі рідкісне хірургічне втручання – трансплантація яєчка у чоловіків-близнюків, яке є лише третім відомим втручанням цього типу, було здійснено в Белграді (Сербія) 9 грудня 2019 року, як зазначалось в американській повсякденній газеті The New York Times. Один із братів-близнюків, чоловік 36 років, народився без яєчок, йому провели 6-годинну операцію з трансплантації одного яєчка від його брата. Перші ж дві трансплантації яєчка були проведені ще сорок років тому, також для близнюків. Хірургічне втручання, за словами одного з лікарів інтернаціональної команди Dicken Ko, хірурга-трансплантолога та професора урології у Tufts University School of Medicine (Бостон), мало на меті перш за все «надати реципієнту більш стабільний рівень тестостерону, чоловічого гормону, аніж той, що можна отримати при ін’єкціях, для того, щоб геніталії чоловіка стали більш природними та більш зручними, щоб в подальшому надати йому можливість мати дітей природним шляхом». І хоч сама процедура пересадки була складною, оскільки вимагала зшиття двох артерій та двох вен, шириною меншою за 2 міліметри, операція пройшла успішно. Все завдяки тому, що пацієнти є ідентичними близнюками, тому не має ризику стосовно того, чи приживеться трансплантований орган. Трансплантологи, які виконували операцію, не змогли сполучити сім’явивідну протоку. Проблемою в даній операції стало те, що хірурги не змогли знайти тканину у реципієнта, необхідну для з’єднання, тому зараз реципієнт не може мати дітей у природній спосіб. Вирішенням цієї проблеми, за словами хірургів, є вилучення сперми з яєчок для запліднення in vitro або ж використання сперми від брата-близнюка, проте з етичної точки зору такі втручання не є морально дозволеними.

Іншою є ситуація у випадку з такою трансплантацією, але не у близнюків. Рівень відторгнення в такому випадку є значно більшим, тому таким пацієнтам слід приймати імунодепресивні препарати. І хоча відсутність яєчок зустрічається доволі рідко, лікарі запевняють, що такі операції мають ширше застосування для трансгендерних людей, жертв нещасних випадків, поранених солдатів та онкохворих.

Однак процедура трансплантації репродуктивних органів викликає ряд етичних запитань, оскільки статеві залози містять в собі статеві клітини, генетична інформація яких в подальшому може бути реалізованою для приведення потомства. Таким чином, кого слід вважати батьком дитини? Ту особу, що дала свою статеву залозу іншій особі, чи ж навпаки, реципієнта? Власне донор буде батьком «потомства» реципієнта. Ми не можемо маніпулювати передаванням та відтворенням людського життя. Дитина має право «бути зачатою і народитися у подружжі і з подружжя» (Donum vitae I, 6), а не бути народженою у якійсь незрозумілій кооперації трьох батьків.

Окрім трансплантації статевих залоз, хірурги пропонують ввести в практику трансплантацію статевих органів, наприклад при зміні статі з чоловічої на жіночу пропонується використовувати видалені зовнішні статеві органи чоловіка для подальшої трансплантації. Безпідставна чи неоправдана (задля отримання задоволення) зміна статі нівелює гідність особи. У випадку справді крайньої потреби хірургічно змінити стать (наприклад, після двох років лікування (включно з гормональним лікуванням), психологічного та психотерапевтичного супроводу особи, яка має намір змінити стать, лише з метою, щоби особі психологічно було легше сприйняти себе і не думати про самогубство чи перебувати у постійній депресії) можна би було говорити про моральну допустимість рішення змінити стать, розуміючи що присутність статевого органа не робить з жінки чоловіка, і навпаки, тому що це проблема психологічна. Отже, для збереження життя і психосоматичного здоров’я особи у крайніх випадках зміну статі можна вважати, згідно з вченням Церкви, морально прийнятною, але при умові, що особа зі зміненою статтю ніколи не претендуватиме на статеве життя (оскільки не може одружуватись).

Будь-яке донорство статевих залоз чи статевих клітин є морально неприйнятним, оскільки статеві клітини пов’язані з особовою ідентичністю донора. Особову ідентичність не можна «дарувати» чи «приймати», вона є нерозривно пов’язана зі своїм носієм, що є унікальним і неповторним. Брати-близнюки, попри те, що мають однакову генетичну спадковість, не є ідентичними особами, тому взяття статевих залоз від одного близнюка для трансплантації іншому саме по собі творить моральну проблему, не кажучи вже про трансплантацію від донора, генетично відмінного. Натомість зовнішні статеві органи, на відміну від статевих залоз і статевих клітин, не несуть у собі особової ідентичності, тому з їхньою трансплантацією не виникає ідентичних моральних проблем. Все ж може виникати моральна проблема нераціонального використання коштів для трансплантації, не пов’язаної з забезпеченням життєво-необхідних функцій людини.

Автор статті – Соломія Бойко.

Використано матеріали з газети The New York Times, International Edition “Surgeons transplant testicle from man’s twin”, 13.12.2019.