19.10.2020
Скоро уже рік, як світ бореться з пандемією коронавірусу, що взявся начебто нізвідки, та пригадав нам давні лихоліття різних епідемій. Коли трапляється якесь лихо, то людині властиво шукати відповіді на питання, чому так сталось і хто у цьому винен. Винні науковці, які вирощують природні віруси, штучно створюють нові, а потім втрачають контроль над ними? Чи винні законодавці, які дозволяють існування небезпечних лабораторій? Чи винні інші групи людей? Чи це взагалі не має відношення до моральної відповідальності людини? Відповіді на ці злободенні питання ми шукали у розмові з паном Юрієм Мончаком, доктором молекулярної біології, професором Маꥳльського університету у Монреалі (Канада).
Пане Юрію, багатьом людям незрозуміло, навіщо існують лабораторії, в яких вирощуються та зберігаються віруси. Чи справді необхідне існування таких лабораторій?
Ю.М. Лабораторії, в яких вирощують віруси, існують для того, щоб досліджувати ці віруси. Так як ми досліджуємо різні форми життя, так потребуємо досліджувати і віруси. Дослідження вірусів передбачає зрозуміння механізмів, якими вони проникають у клітини та їх покидають, вивчення різних генних мутацій. З іншого боку, якщо мова йде про патологічні віруси, що вирощуються та зберігаються в лабораторіях, то це необхідно для знайдення способів лікування захворювань, спричинених цими вірусами. Є, звичайно, позитивні і негативні сторони в існуванні лабораторій, в яких культивуються віруси. Однак, на мою думку, є більше переваг, ніж перешкод.
Лабораторії такого типу, отже, необхідні для проведення досліджень з науковою та терапевтичною метою. Але відомо, що в лабораторних умовах зберігаються також віруси, які стали збудниками масових пандемій минулих століть. Ці пандемії було успішно подолано. Навіщо ж тоді зберігати штами цих вірусів?
Ю.М. Нема легкої відповіді на Ваше питання. Справді наразі точиться дискусія про те, чи вартує зберігати зразки тих вірусів. З одного боку, ми не можемо бути певні щодо того, що віруси, які викликали масові захворювання у минулих століттях, не збереглися десь у природі (наприклад, серед комах). Якщо це так, то справді необхідно мати лабораторії, в яких зразки цих вірусів зберігаються, бо у випадку виникнення знову епідемії серед людей наявність лабораторних вірусів дозволить науковцям швидше реагувати на виклик. З іншого боку, з огляду на можливу недбайливість працівників лабораторій існує справді небезпека, що віруси, які викликали колись страшні епідемії, можуть вийти поза лабораторне середовище. Однак вартує підкреслити, що переважна більшість країн, в яких існують вірусні лабораторії, є свідомими того, що поширення вірусу є небезпекою для них самих. Тому на законодавчому рівні цих держав встановлюються строгі закони, забезпечуються способи перевірки лабораторій задля суспільної безпеки. З пандемією коронавірусу контроль діяльності лабораторій посилився. Адже є здогадки, що коронавірус випадково вийшов саме з лабораторії в Ухані. Це могла бути людська недбалість, коли не були додержані чіткі правила безпеки. Сьогоднішня пандемія лише підкреслює потребу контролювати перебіг діяльності лабораторій.
Пане професоре, Ви кажете, що наявність старих вірусів у лабораторіях необхідна для швидшого реагування науковців у випадку повернення старих пандемій в історію людства. А що з новими вірусами, які штучно створюють в лабораторіях? Для чого науковці це роблять?
Ю.М. Бо можуть і хочуть. Іншими словами, заради наукової цікавості. Звичайно, не все, що науковець може зробити, є правильним робити. Але наукова цікавість не є чимось морально поганим, вона є нормальним та необхідним етапом розвитку науки. Сам акт наукового досвіду, отже, підкреслюю ще раз, не є поганим, усе залежить від того, як ми вживаємо цей досвід. У науці правильним і закономірним є досліджувати заради самого досвіду, заради самого знання; досліджувати, щоби знати. Однак існують потенційні небезпеки таких досліджень з огляду на незнання характеристик нових вірусів. Тому важливо, щоб науковці справді відповідально ставились до досліджень.
А чи є якісь підтвердження чуток, що СНІД чи коронавірус є власне отакими створеними людиною вірусами, які вийшли з-під лабораторного контролю?
Ю.М. Чутки щодо СНІДу справді віддавна існують. Є версії, що цим, начебто штучно створеним, вірусом прагнули винищити чи зменшити різні етнічні групи. Але насправді нема жодних обґрунтованих підстав так вважати. Річ у тім, що подібний до СНІДу вірус існує серед різних приматів, але є для них нешкідливий. Іншими словами, вірус СНІДу є природним. Для тварин нешкідливим, а для нас надзвичайно небезпечним. Отже, віруси поводяться дуже по-різному серед різноманітних видів живої природи. Коли природний вірус переходить бар’єр іншого виду буття (у випадку вірусу СНІДу бар’єр між приматами та людьми), тоді він починає поводитися інакше, адже імунітет організмів одного виду є відмінний від імунітету організмів іншого виду. Поширення вірусу СНІДу є може першим наочним прикладом неприродного поширення різних генетичних елементів. Чому неприродного? Бо у природі примати та люди не мають тісного контакту. За винятком світських тварин, усі інші тварини не надто наближаються до людей. Так само і тварини між собою: одні тварини зберігають дистанцію від інших, якщо ці тварини не є близьких видів. Тому повертаючись до питання про поширення СНІДу, виглядає, що це сталось завдяки тому, що люди постійно неприродно провокували частий контакт з певними тваринами. Те саме можна сказати про поширення коронавірусу. Якщо постійно і протягом довгого часу руйнувати бар’єр природи , який не дозволяє частих перетинів між тваринами різних видів чи між тваринами та людьми, то врешті ми приводимо до того, що віруси, які нам неприродні, стають частиною нашої дійсності. Якщо говорити ще конкретніше, то зверніть увагу на базари, на яких продають тварин, зокрема у Китаї. Тварин різних видів тримають надто близько одне до одного і то протягом тривалого часу, тоді як в природі ці тварини так близько ніколи б не були. Людина постійно зводить разом тварин, зокрема на таких базарах, і цим силує біологічну систему тварин працювати в таких обставинах, в яких вона не звикла. Через невідповідну присутність генетичного елементу в невідповідних обставинах виникають хвороби. Водночас велика кількість людей є зведеною до проживання в жахливих економічних умовах, коли вони споживають у їжу м’ясо невідповідних тварин. Зокрема це стосується Китаю, Індонезії, Філіппін – ця частина світу дає вірусам різні можливості поширюватися. Це ж відноситься і до вірусу Ебола в Африці. Важливо також додати, що поширенню вірусів дуже сприяє глобалізація та можливість швидкого подорожування світом. Як підсумування відповіді на Ваше питання повторюю, що коронавірус існує природно в тварин, а не є штучно сотвореним людиною, але його поява у світі людей є спровокована людьми. Отже, правдоподібно коронавірус перекинувся від тварини до тварини на тваринних базарах у Китаї, потім його з усією імовірністю досліджували в лабораторії, з якої він випадково проник назовні. Життя насправді є надзвичайно багате на Землі. Науковці постійно знаходять нові види життя. Кажуть, що більшість тварин на землі ще не були окреслені. Тож те, що ми нічого не знали про коронавірус ще рік тому, зовсім не свідчить про його штучне походження.
Вражаюче. Пане Юрію, повертаючись до етичних питань, чи є якийсь етичний/законодавчий світовий документ, який регламентує роботу лабораторій, в яких вирощуються та зберігаються віруси?
Ю. М. Є Міжнародна організація, яка перевіряє діяльність таких лабораторій. За порушення правил вводяться строгі кари. В інтересах самих лабораторій є, як Ви розумієте, щоб їх не позбавили права діяти, адже кожна лабораторія хоче втримати свій статус. Водночас те, що кажу, стосується цивілізованого світу. Я не певний, що у країнах, де панує якийсь диктаторський чи анархічний режим, усе відбувається саме так.
І на кінець, останнє запитання: чи може бути створення нового вірусу випадковим?
Може, але це дуже неправдоподібно, тому що для того, аби штучно створити новий вірус, треба скласти цілу низку характеристик генів. Випадково це зробити фактично неможливо. Коли люди надають нових характеристик якомусь організму, то здійснюють ці втручання не випадково, а з певною метою. Що є більш правдоподібне щодо випадковості, то це непередбачена передача вірусу до якоїсь клітини.
Пане професоре, щиро дякуємо за надзвичайно цікаві відповіді.
Ю.М. Дякую Школі біоетики УКУ за її працю.
Джерела:
https://www.who.int/ihr/publications/WHO-WHE-CPI-2018.40/en/
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2588933819300391
https://en.wikipedia.org/wiki/Biosafety_level
А тут три статті про вірус Чорної віспи (smallpox), яка теоретично вже більше не існує в природному світі. Є лише дві лабораторії на світі, які консервують зразки цього вірусу – в США і в Росії. В російській лабораторії недавно стався вибух.
https://www.livescience.com/russia-lab-stores-smallpox-explosion-fire.html
https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4379562/
… і перегляд книжки про «антивакцинальний рух»:
https://www.nature.com/articles/d41586-020-02671-0