13.07.2017

Необхідно поширювати повагу до гідності осіб статечного віку

Люди статечного віку – джерело багатства для суспільства. Це один із пріоритетів, на який вказав архиєпископ Бернадіто Ауза, Постійний Спостерігач Святого Престолу при структурах ООН в Нью-Йорку, виступаючи під час 8-ї зустрічі Робочої групи, що займається питаннями так званого третього віку, засідання якої відбуваються у Нью-Йорку недавнім часом.

Зупинившись на темі вкладу осіб статечного віку в суспільний розвиток, ватиканський дипломат підкреслив, що уважність до цієї категорії осіб щоразу набирає більшого значення. За його словами, відповідь на потреби та розвиток конкретних заходів, необхідних для того, щоб їхні права були захищеними, належать до невідкладних пріоритетів.

Апостольський Нунцій пригадав слова Папи Франциска, сказані під час загальної аудієнції 4 березня 2015 року: «Завдяки поступові в медицині, тривалість життя продовжилася. Але суспільство “не розширилося” для життя! Кількість осіб поважного віку зросла, але наші суспільства не організовані відповідним чином для того, щоб зробити їм місце з належною пошаною та конкретною уважністю до їхньої тендітності та гідності».

У цьому контексті архиєпископ Ауза звернув увагу на те, що особи статечного віку є додатково вразливими з різних аспектів, зокрема в тому, що стосується бідності, самотності та стану здоров’я. Також і стихійні лиха, збройні конфлікти чи фінансові кризи спричинюються до поглиблення важкості їхнього становища, утруднюючи доступ до служб невідкладної допомоги, й без того непростий з огляду на фізичні обмеження, пов’язані із втратою мобільності. Як зауважив представник Святого Престолу при ООН, люди статечного віку надто часто виявляються виключеними із активної участі в суспільному житті. Різні політичні програми та стилі поведінки можуть відкинути на узбіччя тих, які свого часу перебували у центрі наших спільнот, в той час як вони, згідно зі словами Папи Франциска, є «ресурсом мудрості нашого народу».

«Доки ми є молодими, – говорив Папа Франциск під час згаданої загальної аудієнції, – ми схильні ігнорувати старість, ніби йдеться про якусь хворобу, від якої слід триматися якнайдалі. Коли ж постаріємося, особливо тоді, коли ми є бідними, самотніми, хворими, то відчуваємо прогалини суспільства, запрограмованого на ефективність, наслідком чого стає ігнорування осіб статечного віку».

Отож, як наголосив ватиканський дипломат, опрацювання й поширення практик, що сприятимуть залученню людей статечного віку до політики й процесу прийняття рішень, є імперативом. Необхідно також гарантувати їм належне пенсійне забезпечення й доступ до постійного формування.

 

Джерело: Радіо Ватикану