06.07.2017

Право на життя – перше і основне право людини

Першим і основним правом людини – є право на життя. Хоч людина має також інші блага, серед яких є і цінніші, однак право на життя є фундаментальним і служить підставою всіх благ. Тому в першу чергу потрібно захистити саме це право. Визнане право на життя за одними і відмова в ньому іншим, у ніякій формі і в жоден спосіб не належить до компетенції жодного суспільства і жодної влади. Будь-яка дискримінація в цьому питанні: расова, статева, чи релігійна — завжди злочинна. Бо право на життя не випливає з чийогось визнання, але його випереджає, вимагає для себе визнання, а коли його заперечують, чиниться серйозна несправедливість.

Рівно ж неможливо оправдати будь-яку дискримінацію цього права на підставі співвідношення його із різними періодами людського життя, подібно як і жодну іншу дискримінацію. Право на життя повністю належить навіть найслабшій літній людині, не втрачає його і невиліковно хвора людина. Так само слід оберігати право на життя як щойно новонародженої дитини, так і вже зрілої людини. Безсумнівно, кожне людське життя вимагає пошанування вже від моменту зачаття. З моменту запліднення яйцеклітини починається нове життя, яке не є ні життям матері, ні батька, а тільки нової людини з її власним розвитком. Воно ніколи не стало б людським життям, якби таким не було від початку.

Сучасна наука генетика ясно підтверджує все те, що завжди було очевидним, незалежно від дискусій про момент одушевлення. Вона вказала на те, що вже з першої миті закладено, якою буде ця жива істота: людиною, індивідуумом з усіма притаманними йому ознаками, які уже до кінця визначені. Вже від моменту запліднення розпочинається біг життя кожної людини, всі здібності якої вимагають часу, навіть доволі тривалого, щоб розвинутися і бути готовими до дії.

З моральної точки зору є об’єктивно важким гріхом наважуватися вчинити вбивство. “Той, хто має стати людиною, безперечно є вже нею від початку”.

Джерело: Священна Конгрегація у справах віровчення, Декларація про скоєння аборту.