08.06.2021

Що таке «якість життя»?

Ми часто оцінюємо якість того чи іншого об’єкту чи сутності, і є цілком природним бажати доброї якості як того, що ми пропонуємо іншим, так і того, що нам пропонується. Якщо говорити про якість освіти чи медичних послуг або про якість їжі чи одягу, то існують певні визначені параметри, які допомагають нам більше-менше зрозуміти, якої якості є пропоновані нам послуги чи продукти. Але що мається на увазі під поширеним, але не завжди зрозумілим поняттям «якості життя»? Як можна оцінити якість свого життя чи життя інших? І хто може її оцінювати? Життя не є послугою, ані продуктом. Воно є даром.

Поняття «якості життя» зародилось в США на початку другої половини минулого століття в контексті економічних дискусій. Зрозуміло, що в контексті, в якому виникло це поняття, воно було тісно пов’язане з поняттям ефективності, продуктивності[1]. Саме у такому ключі, у ключі прагматичного світосприйняття, ми схильні сьогодні трактувати якість свого життя чи життя інших. У цій перспективі життя немічних людей, важкохворих, ненароджених і щойно народжених не є достатньо якісним, адже не є достатньо продуктивним для суспільства, побудованого на суто економічних і гедоністичних засадах. Натомість життя молодих і сильних людей з відносно добрим рівнем здоров’я вважається якісним, адже лише сильні і здорові начебто можуть вести дієве і самостійне життя: «На сучасному життєвому шляху і в гедоністичному способі життя, що лежить в основі цього шляху, здоров’я стало необхідною умовою, щоб сповнити культурний ідеал активного, автономного і незалежного індивідуума, що пропагується в багатьох сферах нашого суспільства»[2].

Чим, отже, є якість життя і яка роль здоров’я у показниках цієї якості? Якість життя можна розуміти дуже по-різному. Якщо розуміти якість життя як продуктивність, то так, рівень здоров’я має важливе значення, але не центральне, бо продуктивною може бути людина і з інвалідністю (зокрема йде мова про інтелектуальну чи мистецьку продуктивність). Якщо розуміти якість життя як активність та автономність, то рівень здоров’я має фактично центральне значення. Якщо говорити про якість життя як щасливість, то рівень здоров’я знову ж таки має своє значення, але зовсім не центральне (про це свідчить велика кількість відносно здорових людей, які зовсім не вважають себе щасливими, а своє життя якісним). Якщо розуміти якість життя як його наповненість сенсом, то рівень здоров’я має ще менше значення, так як сенсовність не залежить від фізичних параметрів та не зникає від страждань, навпаки[3]. Якщо під якістю життя розуміти його об’єктивну цінність, то рівень здоров’я взагалі не має жодного значення, так як гідність і цінність є універсальними характеристиками людського роду і не пов’язані з показниками здоров’я.

Те, яку концепцію «якості життя» приймає та чи інша людина, свідчить про саму цю людину, адже, як казав свого часу Фіхте, вибір філософської системи, яку приймає людина як свій світогляд, залежить від того, якою є ця людина[4]. Якщо хтось сприймає якість людського життя як його продуктивність, активність, автономність, то рано чи пізно прийде до висновку, що життя тих чи інших людей є таким, що не вартує, щоб його жити, а отже, можна підтримувати їхнє знищення в різних формах (аборти, евтаназія, самогубство) чи сприяти їхній суспільній маргіналізації. До такого ж висновку прийде той, хто сприймає здоров’я як найважливіший показник якості життя. Однак той, хто не вимірює якість людського життя подібно до якості продукту чи послуги, а бачить в ньому самому цінність і сенсовність, ніколи не прийде до такого висновку.

 

Автор – Марія Ярема

 

[1] Peter Janich, «Health and Quality of Life: a conceptual proposal from the perspective of methodical culturalism» // Antje Gimmler, Christian Lenk, Gerhard Aumüller (Ed.), Health and Quality of Life. Philosophical, Medical, and Cultural Aspects, Münster: Lit  2002, 47.

[2] Antje Gimmler, Christian Lenk, Gerhard Aumüller (Ed.), Health and Quality of Life. Philosophical, Medical, and Cultural Aspects, Münster: Lit  2002, 9.

[3] Цю ідею вдало та обширно аргументує Віктор Франкл у своїй праці Людина у пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі.

[4] Пор. J. G. Fichte, Introductions to the Wissenschaftslehre and Other Writings (1797-1800), Hackett Publishing Company, Inc., Indianapolis/Cambridge 1994, 20.