09.02.2021

Вакцини від коронавірусу: моральна перспектива

Одним з глобальних викликів 21 століття є пандемія COVID-19. Подібно, як у 1796 році Едвард Дженнер шукав ефективний засіб від натуральної віспи, через два століття, маючи досвід ефективності імунобіологічних препаратів, ми знову створюємо вакцину від нового захворювання. Зміною лише є стрімкий розвиток науки, а, відповідно, і видів вакцини та їх походження. Сьогодні тема вакцинації від COVID-19 є однією з найбільш обговорюваних у медичних і немедичних колах. Тому, у цій статті, ми пропонуємо погляд з боку персоналістичної біоетики на вакцинацію від COVID-19 в Україні.

Україна належить до глобальної (світової) ініціативи COVAX, яку створено на платформі Глобального альянсу із вакцин та імунізації (GAVI). До цієї ініціативи належать ще щонайменше 180 країн, які, так само, як і Україна, можуть розраховувати на безкоштовну вакцину або на вакцину зі зниженою ціною. Шлях «COVAX» один з-поміж інших, який дасть можливість провакцинувати 20% населення України від COVID-19. Іншим шляхом, яким попадуть вакцини до України, є кошти державного бюджету (1)  На сьогоднішній день Україна уклала договір про закупівлю вакцини виробника Sinovac Biotech Co., Ltd. (Китай) у кількості 1.9 млн доз. Цей шлях разом з попереднім дасть можливість протягом наступних двох років провакцинувати 50% населення від коронавірусної хвороби. Важливо зазначити, що на даному етапі, як до COVAX, так і до держзакупівель, можуть попадати виробники вакцини Pfizer BioNtech, Moderna, Sinovac Biotech Co., Ltd., Sinopharm та AstraZeneca (ті, які на сьогодні показали свою ефективність), але в майбутньому можуть бути і інші.

Є різні класифікатори вакцин, але, відносно вакцини від коронавірусу, важливо розділити вакцини на вірусні, векторні, білкові та вакцини на основі нуклеїнових кислот. На різних етапах вироблення вакцин від COVID-19 використовувалась лінія ембріональних клітин HEK293. Лінія HEK293 – це клітини ембріональної нирки людини, взяті з абортованого плоду і вирощені голландським біологом Алексом ван дер Ебом на початку 1970-х.  Ця та інші лінії (WI-38, MRC-5 та PER.C6) іноді сьогодні використовуються для створення вакцин. Будь-яка вакцина, на етапах розвитку якої використовуються ці лінії ембріональних клітин людини, не потребує нових абортів.

Важливо зазначити, що вакцини від COVID-19, які на даний час (січень 2021 року) довели свою ефективність – або на етапі виготовлення, або на етапі тестування –  використовували лінію ембріональних клітин HEK293.

Однак є також ті вакцини, які є етично бездоганними, але, на жаль, вони поки-що знаходяться на етапі преклінічних досліджень. Це означає, що ми поки не можемо надати жодних даних стосовно їхньої ефективності.

Нижче подаємо посилання на джерело, де вказані всі виробники вакцин від коронавірусу та використання лінії HEK293 на різних етапах виготовлення вакцин: https://lozierinstitute.org/update-covid-19-vaccine-candidates-and-abortion-derived-cell-lines/. Відповідно до даних у таблиці, відомо, що виробники вакцини від COVID-19 Sinovac Biotech Co., Ltd (Китай), Moderna (США), Pfizer/BioNTech (США/Німеччина) на етапі тестування використовували лінію ембріональних клітин HEK293, виробник AstraZeneca (США і Англія) використовували HEK293 на всіх етапах виготовлення вакцин; дані про вакцину від китайського виробника Sinopharm свідчать, що лінія клітин HEK293 не використовувалась на жодному етапі виробництва вакцини. Однак, також відомо, що є Європейських країнах лише Угорщина затвердила вакцину виробника Sinopharm для рутинної вакцинації своїх громадян від COVID-19.

Найбільше моральних питань виникають власне у застосуванні тих вакцин, які виготовлені на згаданій лінії або тестовані на ній. Попри те, що виготовлення та тестування вакцин не потребує повторюваності абортів, той факт, що використовуються клітини людини, взяті після аборту, творить моральну проблему, адже етично не дозволено сприяти індустрії абортів жодним чином. Сприяння практиці абортів у цьому випадку полягає в тому, що твориться враження, начебто аборт може мати позитивні наслідки для суспільства, як-от виготовлення необхідних вакцин. Іншими словами, твориться фальшиве переконання, що зі зла можна виводити добро, а отже в певній мірі можна оправдати зло.

Конгрегація доктрини віри своїм Зверненням щодо моральності використання деяких вакцин проти Covid-19 (2) акцентує увагу на важливості етичної оцінки цього явища. Вакцини, виготовлені на клітинній лінії абортованого ембріона, кваліфіковані Церквою як етично не бездоганні з наведених вище причин. Виготовлення та вживання цих вакцин вважається певним видом співпраці у злі. Але у Зверненні чітко сказано, що у використанні цих вакцин йде мова про пасивну матеріальну і віддалену співпрацю, а отже, «моральна повинність уникати такої пасивної матеріальної співпраці не є обов’язковою» при умові, що «існує серйозна небезпека, наприклад, поширення серйозного патологічного збудника, і це поширення неможливо іншим чином стримати» (3). Пасивна співпраця у злі є менш серйозною, ніж активна, матеріальна – менш серйозною, ніж формальна (матеріальна співпраця – це сприяння злу посередництвом постачання певних речей для його здійснення, формальна – це сприяння злу через ідейну його підтримку), віддалена – менш серйозною, ніж безпосередня. Іншими словами, ті, хто використовує вакцини, виготовлені на клітинах абортованої дитини у минулому столітті, співпрацює у злі абортів настільки непрямо, що Католицька Церква не вважає таку співпрацю моральною виною, однак лише при певних умовах.

Першою умовою є вже висловлена вище вимога крайньої необхідності захисту суспільства і відсутність інших, морально бездоганних, засобів захисту.

Другою умовою є вимога, щоб ті, хто використовує вакцини, виготовлені на клітинній лінії абортованої дитини, не підтримували ідейно практику абортів, а навпаки, протидіяли їй.

І третьою умовою є добровільність вакцинування. Католицька Церква визнає, що може існувати ситуація, коли заради спільного блага вакцинація рекомендується, однак застерігає також право людей відмовитися від щеплень з причини сумління.

В кінці у Зверненні Конгрегації чітко стверджено, що «дозволене використання таких вакцин [виготовлених на лінії клітин абортованої дитини] ні в якому разі не означає і не повинно означати, що існує моральна підтримка використання клітинних ліній, що походять від абортованого плоду. Тому є просьба як до фармацевтичних компаній, так і до урядових установ охорони здоров’я виробляти, затверджувати, розповсюджувати та пропонувати етично прийнятні вакцини, які не створюють проблем сумління ні для медичних працівників, ні для людей, яким потрібно робити щеплення» (4).

 

Марія Ярема, доктор біоетики

Ярина Пікулицька, лікар-педіатр

о. Ігор Бойко, доктор морального богослов’я