14.12.2019
Напевно мрією багатьох сімей є народження та виховання здорових дітей. Однак, бувають й такі випадки, коли ще під час вагітності батьки дізнаються про певні вади у розвитку дитини. Як тоді бути? Чи можна оправдати рішення скоїти аборт для того, щоб не приводити у світ дитину, яка не буде «повноцінним» членом суспільства? Що є кращим у такому випадку: вбити безневинну дитину чи дати їй шанс на життя?
У виданні Нью-Йорк Таймс за 22 жовтня 2019 року є одна стаття-розповідь подружньої пари, які оправдовують аборт як найшвидше та найбільш очевидне рішення, яке вони коли-небудь приймали в своєму житті. Та чи справді це так? Чи можна вважати людину менш цінною, коли у неї нема тих чи інших якостей?
«Я – сумуюча мати, яка захистила свою дитину від життя в постійному болі та стражданні». Все безтурботне очікування на дитину змінилось, коли мати була на 20 тижні вагітності і коли в цілком здорової на перший погляд, за словами лікарів, дитини були виявлені сильні порушення функцій мозку. За прогнозами медиків дитину очікували страждання: постійні судоми, затримка в розвитку, когнітивні порушення. Після таких слів батьків огорнула паніка, вони хотіли, щоб їхня дитина отримала якісне життя, натомість її очікувало незнання та постійні розлади. У своїх роздумах вони зупинились на питанні, а якою ж є допустима межа життя? Чи бажали б самі батьки штучно підтримувати власне життя після важкої фізичної травми?
Після невтішного висновку лікарів та певних вагань сім’я вирішила перервати життя власної дитини. Батьки мотивували свій вибір вчинити аборт як найкращий шанс позбавити свою дитини болю та страждань. Вони не заперечували факту, що стали вбивцями дитини, але водночас стверджували, що якби вони дозволили їй народитися з тими проблемами, що у неї були, це було б набагато гірше, ніж смерть. Навіть якщо діагноз дитини не був фатальним чи повністю несумісним з життям, на думку батьків, він був несумісним з повноцінним життям.
Та чи може людина визначати межі «повноцінності» людського життя, і чи існують вони взагалі? Чи може людина приймати рішення щодо припинення існування безневинної особи? Доволі часто лікарі в досить такій строгій манері озвучують діагнози різних хвороб людям. Часом саме від того, як подана інформація щодо того чи іншого діагнозу, залежить доля людського життя. В даній ситуації лікар звичайно мав би повідомити про ті чи інші вади, які спостерігаються в дитини, але водночас мав би допомогти батькам зрозуміти, що їхня дитина буде такою ж гідною, як і всі інші. Гідність людської особи не зменшується від того, якими якостями воно володіє. Окрім цього, ніхто не має права вирішувати, хто має народитись, а кого краще було б не приводити в цей світ. Ми, на жаль, живемо в споживацькому суспільстві, де дедалі вартіснішими стають певні характеристики людини, але знецінюється її гідність.
Біль після вчинення аборту не зникне ніколи. Навіть жінка, що про неї йде мова у статті, стверджує, що вона щодня оплакує відсутність власної дитини, думки про дитину присутні постійно в кожному її вчинку та в кожній її думці. Та чи не була б ця жінка щасливішою, коли б народила цю дитину? Так, життя дитини було б трохи не таким, як у інших, але воно було б. Життя є цінним даром, який слід безумовно приймати та за який треба постійно дякувати, і не може бути трактоване як річ, що її можна на власний розсуд придбати чи позбутись.
Переклад Соломії Бойко
Використано матеріали з видання: 02_BIOETICA_BIOETHICS_I had an abortion_I am not a monster_THE_NEW_YORK_TIMES_INTERNATIONAL_EDITION_22-10-2019